Всечесні Отці! Дорогі Брати і Сестри!
Ці весняні великодні дні обдаровують нас незабутнім переживанням яскравого сонячного світла, що проймає все довкола. Пасхальний канон представляє нам Господа Ісуса Христа, «неприступним свiтлом воскресіння осяяного» (пісня 1), і сповіщає: «Нинi все наповнилося свiтлом, небо й земля, i глибини пiдземнiї» (пісня 3). Через воскреслого Спасителя ми повертаємося до чистоти величного початку буття матеріяльного світу, позначеного словом Творця: «Хай станеться світло!» (Бут. 1:3). Це передвічне Слово й стало Тілом в Ісусі Христі, Сині Божому, «Світлі, що в темряві світить, і темрява не обгорнула Його» (Ін. 1:5).
Словом Божим створено увесь видимий і невидимий світ. І коли цей світ поринув у пітьму гріха, в ньому засяяло Втілене Слово, відкривши перед людством перспективу повернення в Небесну Вітчизну. В країну світла, куди веде нас воскреслий Спаситель.
Створивши нас Своїм Словом, Небесний Отець кличе людство до спасіння тим самим Словом, непідвладним темряві світу. Словом «доброї новини», Євангелія. Це Слово Боже, Ісус Христос, засвідчує Свою свободу від влади пітьми перемогою над найпотужнішою зброєю темряви – смертю. Через власне воскресіння з мертвих Він відкриває перед кожним із нас двері воскресіння, двері до вічного життя.
Але Господь чекає від нас діяльного простування цим шляхом. Називаючи Своїх учнів «світлом для світу» (Мт. 5:14), Він сподівається, що їхнє світло світитиме перед людьми (Мт. 5:16). Іншими словами, наші побожні вчинки, справи милосердя, проповідь Євангелія кожним нашим словом і кожною справою мають стати променями, що долучаються до світла Христової присутности в світі, і розганяти морок зла, насильства, несправедливости.
Часом цей морок здається нам непроникним. Досить вийти на вулицю й відчути на собі холодні, відчужені погляди заклопотаних співвітчизників. Або поринути в штовханину метро чи в світ ризикованих перегонів, влаштовуваних амбітними водіями на дорогах. Нам тьмянішає в очах від хамства чиновників, продавців, провідників. Українські телеканали занурюють глядача у вічний присмерк кримінального світу. Дії ж урядовців і законодавців часом здаються спробами обернути на цей присмерковий світ наше повсякдення. Трагедія миколаївської жертви ґвалтівників з усією жорстокістю показала, до яких глибин може дійти падіння людської істоти, коли такий деформований образ світу опановує її свідомість.
Світло Христового воскресіння дається кожному з нас не лише для того, аби світ розвиднівся в наших очах. Господь бачить у християнинові світильник, що сам загоряється вогнем правди й осяває довкілля. Нашим світлом стають турбота про ближнього, повага до його гідности, чемність у стосунках з людьми, твердість у захисті справедливости, вірність своєму народові, його мові й культурній традиції, чистота особистої моралі. Ми уподібнюємося Сонцеві правди Христу, коли даруємо ближньому свою доброту. Ілюзорність тотальної влади темряви християнин доводить творенням цивілізації любови й справедливости, утвердженням її цінностей у світі інформаційних мереж, у мистецьких творах, наукових дослідженнях, політичних дискусіях. Коли ж протистояння силам зла вимагає енерґійних зусиль, згадаймо, як Христос роз’яснював учням: «Я не мир принести прийшов, а меча» (Мт. 10:34). І відблиск цього духовного меча, досвід активної боротьби зі злом, також здатен стати променем, котрий розганяє владу пітьми.
Хай же світло Христового воскресіння повною мірою переллється в сяйво наших повсякденних справ, аби кожен із нас відчув, як розступається й тане морок гріховної ночі, як відкривається у відблисках пасхального проміння справжній, реальний, справедливий і добрий світ, виведений із небуття Господнім словом: «Хай станеться світло!» (Бут. 1:3).
Христос воскрес! - Воістину воскрес!
† Ігор
архиєпископ Харківський і Полтавський
