В четвер 14 грудня парафіяни нашої церкви, разом із запрошеними прихожанами інших парафій Миколаєва, спільним дружним гуртом ліпили вареники для воїнів АТО. Продукти для цієї доброї справи з власної ініціативи дали Ярослав Калабай, Микола Боровецьта Ігор Драгуш, а також частину необхідного принесли з дому ще й жінки-учасниці такої хорошої події. А пані Марія Гуменецька подбала ще й про солодощі для воїнів.
Звичайно, можна було домовитись, що кожна господиня принесе з дому готові вареники і їх би тільки попакували для відправки за призначенням. Однак тут вирішили організувати справу інакше: зібралися всі охочі разом, в одному приміщенні, яке люб’язно запропонував нам наш парафіянин Володимир Стельмах. А натхненником і організатором цього важливого заходу був староста Братства св. ап. Андрія ПервозваногоВасиль Ланчевич.
Приємно було спостерігати як спориться робота в цій дружній компанії. Обов’язки розподілили між учасницями так, що кожнамала свою конкретну функцію, тобто задіяли такий собі виробничий конвеєр. Усі ми були єдиною дружною бригадою, тому і робота йшла організовано, продуктивно, і спілкування було приємним, щирим. Попутньо ми радо ділилися між собою своїми куховарськими рецептами, і, звичайно ж, дружно колядували. Вважаємо, що ота душевна радість від колядування передасться нашим відважним захисникам. Смакуючи нашими варениками, вони разом з тим відчують і подароване нами душевне тепло, і святковий настрій від наближення Різдва.
Заклопотаний, як звично, багатьма важливими справами о.Романцього разу не мав змоги бути серед нас, але ми направду відчували його незриму присутність, бо знали, що він подумки все одно з нами. Більше того, він навіть телефонував, цікавився як ідуть наші справи, а ми при цьому весело згадували як минулого разу він сам активно допомагав нам робити вареники.
Але й цього разу не обійшлося без чоловічої присутності. Разом з кількома дружинами прийшли їхні чоловіки і охоче долучилися до справи. У такій веселій, дружній компанії робота йшла швидко. За відносно короткий час ми наліпили стільки вареників, що вони вже й не поміщалися в посудини, які нам надало об’єднання «Миколаївська самооборона».
По завершенні роботи ми дружно пили чай і, ясна річ, дегустували свіженькі славні українські пироги, які навіть у піснях оспівані. І всі щиро висловлювали загальне бажання: щоб наші дорогі захисники впевнено здолали ненависного ворога і вже незадовго смакували варениками в колі своїх рідних.
Катерина Стешко
світлини Галини Маковецької
