Львівська Ставропігійна Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці в Успенській церкві є старовинним образом. В архівних документах XVII ст., які досліджував настоятель храму – митрофорний протоієрей Ігор Бурмило, зазначається, що ця ікона має давнє походження. На жаль, більш точну дату її появи, як і прізвище художника, встановити не вдалося. Свідченням її чудотворної дії є воти (зроблені зі срібла органи тіла людей, що уздоровилися), частина з яких висить тепер на іконі.
Цей образ був у великій пошані серед віруючого люду Галичини. Історично достовірно, що під час воєнних лихоліть на початку XVIIІ ст. вірні сховали його в церкві св. Анни на Голоско. І коли віддавали її в Успенську церкву, всі мешканці Голоско плакали за нею, бо багато людей зцілилося від неї.
В ті давні часи невідомим автором була створена поетична пісня-кант на прославу цієї чудотворної ікони. Знайдений о. Ігорем Бурмилом вірш був написаний церковно-слов’янською мовою, і отець запропонував п. Вірі Маркович, парафіянці храму, дочці Патріарха Димитрія, зробити його редакцію, наблизивши до сучасної української літературної мови, що п. Маркович і зробила. А також на прохання настоятеля Успенського храму о. Ігора Бурмила і з його благословення інша парафіянка храму, музикознавець п. Оксана Захарчук створила композицію для чотириголосого мішаного хору. Хор Львівського Ставропігійного храму Успіння Пресвятої Богородиці зараз розучує цей кант. Так старовинний кант, присвячений Чудотворній Богородиці-Одигітрії, яка знаходиться у Львівському Ставропігійному храмі Успіння Пресвятої Богородиці, наново зазвучить сучасною українською мовою.
Радуйся, радуй, Небесна Царице!
Знов Тя вітаєм, рання Зірнице!
Голоско з слезами Ти опустила,
Із благодаттю знов до нас прибула.
Коли-то шведи церкви обдирали
І нашу віру поганці топтали,
А Ти, храм Божий уздрівши обдертий,
Ридала гірко, як при Сина смерти...
Його молила, аби супостата
Відвернув ласкаво від Львова града.
Радуйся, ми, грішні, до Тебе прибігаєм,
На Твою поміч все уповаєм...
Радуйся, радуй на землі і в небі,
Ти несеш поміч у всякій потребі.
І веселяться нині всі небесні Сили,
Ждуть Твоєї волі, сюди поспішили
На поміч людям в їх тяжкій недолі
І спасли бідних від гріха неволі.
Твої вислухає Бог-Отець моління,
Людей православних від гроз притісніння.
Спасає Він силою своєї десниці
І захищає нашу столицю.
Тож злобний лютий ворог став побіжденний,
Пішов безсилий і посоромлений.
Не можна славу Твою затаїти:
Бачать ціє явно і старші, і діти.
Тебе, Царице, небеса оглядали,
Чудеса в бідах, нуждах пізнавали.
Перед Твоєю іконою святою
Хворі і упавші відійшли в здоров’ї,
Там, де вже врачебна поміч уставала,
Там Ти, Царице небес, ісціляла.
Ісціли нас от злого согрешення
І дай нам радість вічного спасення,
Щоби ми із Богом вічно перебували
І Його імення вічно прославляли...
Газета "Успенська вежа", № 5, 2016
