З радістю звертаємось сьогодні до українського народу через українські ЗМІ. Професія журналіста на нинішній день відіграє значну роль у світі миттєвих комунікацій. Роль журналістів полягає в тому, щоб передавати людям справжню інформацію, аби люди краще розуміли виклики та ситуації, у яких вони живуть. Ця функція вимагає великої відповідальності та може принести багато спокус. Як нещодавно заявив один політик: “Коли інформаційні центри розповсюджують мерзенну брехню, вони більше не є журналістами. Вони є органами впливу.” Журналісти, особливо, якщо вони вважають себе християнами, повинні завжди говорити правду, щоб вірно служити нашому Господу Ісусу Христу, Який є “дорога, правда і життя” (Ів. 14:6).
Звершивши благодаттю Божою 25 років патріаршого служіння, не потрібно описувати нашу любов до українського народу. Ми з великими емоціями згадуємо наш візит до України у 2008 році, а неймовірні щедрість і гостинність, з якими прийняли нас у Києві, залишаються назавжди у нашій пам’яті та у нашому серці. Впродовж багатьох років нашого патріаршого служіння зберігається постійний контакт між Вселенським Патріархатом та українським народом. І це не дивно, оскільки духовні відносини між Церквою-Матір’ю та Україною ніколи не зникнуть. Український народ отримав християнство з Константинополя під час володарювання великого київського князя Володимира, і тому Константинопольська Церква назавжди залишається Церквою-Матір’ю для українського народу. Як любляча мати, Церква-Матір ніколи не забуває своїх духовних дітей, особливо в моменти випробувань та труднощів. Ми близькі до вас, особливо в часи випробувань; ми супроводимо вас своїми молитвами та благословеннями. Ми надсилаємо своє благословення, свою любов і турботу кожному українцю без винятку. Ми молимось за єдність українського народу. Ми молимось за мир в Україні. Ми маємо надію на те, що братовбивча війна припиниться. Історія України повинна навчити сьогодні українців не повторювати помилок минулого. Син святого великого князя Володимира Ярослав Мудрий пропагував поширення християнства в Київській державі, заснувавши церкви та монастирі, і будучи натхненним християнськими принципами, видав кодекс “Руська правда”, що виключав, наприклад, смертну кару. Своїм заповітом Ярослав намагався запобігти боротьбі за владу серед п’яти своїх синів, розділивши між ними свою імперію. Припускаючи небезпеку, яка може виникнути внаслідок поділу між братами, він закликав їх жити у мирі. На жаль порада мудрого батька не була дотримана і міжусобиці ослабили Київську державу.
Історія святого Володимира та його сина Ярослава повинна виховувати український народ сьогодні. Їх навернення до християнства можливо було здебільшого з політичних причин, але за своєю глибокою суттю – прийняття державної релігії було спрямоване на створення умов для миру та стабільності, щоб культура та духовний розвиток могли процвітати. Так само й сьогодні: єдність і мир дуже бажані і необхідні для народу і Церкви України. Цей дух єдності є водночас як крихким скарбом, так і подарунком з Неба, що дається нам від Триєдиного Бога для нашого спасіння та радості. Це той самий дух єдності, за який ми палко молимось і який, ми сподіваємось, настане в Україні.
З цієї причини звертаємось до вас словами святого апостола Павла до розділеної Церкви в Коринфі: “Благаю вас, брати, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, щоб не було між вами поділу, але щоб ви були поєднані однаковим розумінням і однією думкою” ( 1 Кор. 1:10). Нехай Бог благословить вас усіх!
Фанар, 2 липня 2017 р.
