Святійший Патріарх Мстислав (в мирі Степан Іванович Скрипник) народився 10-го квітня 1898 р. в Полтаві. Батько його був з роду полтавських козаків - Іван Скрипник. Мати - рідна сестра Симона Петлюри, полтавського козацького роду. Родина Скрипників була вельми побожна. Дитячі та юнацькі роки Владика провів у рідному місті Полтаві, де й закінчив Першу класичну гімназію. У школі й дома сформувався його національний світогляд. Як старшина Армії УНР С. Скрипник потрапив після відступу до Польщі до сумнозвісного табору інтернованих в Каліші. Звільнений із того табору, він виїздить на Волинь, але звідти його польська влада усуває. Тоді він переїздить до Галичини і працює в українських культурно-освітніх установах. Року 1930 став депутатом до польського сейму від волинського українського населення аж до 1939 року. Прославився депутат Степан Скрипник своїми виступами в сеймі - відважно обороняючи українські православні церкви. Крім того, С. Скрипник був постійним членом президії в Товаристві ім. Петра Могили в Луцьку, був засновником і головою товариства "Українська школа" в Рівному, де він постійно перебував. Року 1940 Степан Скрипник був заступником голови Холмської Єпархіяльної Ради, на чолі якої був Митрополит Іларіон. А восени 1941 р. обрано С. Скрипника заступником голови Української Церковної Ради на Волині і зв'язковим цієї Ради зі Всеукраїнською Церковною Радою в Києві. Бувши на той час уже вдівцем, вирішує присвятити решту свого життя рідній Церкві. У квітні 1942 р. приймає дияконство, стає священиком. На початку травня того самого року постригається в ченці, приймаючи ім'я Мстислав. 12-го травня уже архипастирська номінація, а 14 травня - хіротонія на єпископа Переяславського. Хіротонія була довершена в Андріївському Соборі в Києві. Від червня 1942 року починає Владика Мстислав об'їздити Україну - Переяславщину, Кременчуг, Лубни, Хорол, рідну Полтаву, Харків... У серпні німецька окупаційна влада забороняє Владиці Мстиславу служити й навіть перебувати в Київському генерал-губернаторстві як на лівому, так і на правому березі Дніпра. За непослух отримує наказ виїхати геть. І так безнастанні заборони, переїзди - аж до жовтня, коли Владику німці арештують у Рівному, везуть до в'язниці гестапо в Чернігові, а звідти до такої самої в'язниці в Прилуках, де й перебуває аж до весни 1943 р., звідки його перевозять до Києва; тут, нарешті, звільняють його наприкінці квітня, але забороняють виїздити поза межі Києва і відправляти богослужіння. Далі Владика продовжує виконувати доручення Митрополита Полікарпа - супроводити через Австрію й Німеччину евакуйоване духовенство з родинами та пізніше розміщувати всіх у більш безпечних місцях. Навесні 1947 р. Собор Єпископів УАПЦеркви підніс Владику Мстислава до стану Архиєпископа, а восени того ж року він виїхав до Канади, щоб там очолити УАПЦ, мавши ще з весни того року запрошення від консисторії з Вінніпега. Три роки працює Владика - як Архиєпископ Вінніпега і всієї Канади. Згодом він перейшов до Української Православної Церкви США (1950 р.). З ініціативи Владики Мстислава у США відбувся року 1950 Собор Поєднання Української Православної Церкви. З властивою йому енергією Владика Мстислав швидко ввійшов у життя цієї Церкви, оживив українознавче навчання при парафіях. Завдяки Владиці Мстиславу Церква набула маєток недалеко від Нью-Йорка - в місцевості Бавнд Брук. Тут постав відтоді осередок усього життя УПЦеркви США, туди перенесено Консисторію та інші установи. Тоді-таки - в 1950-і роки - тут побудовано за проектом визначного церковного архітектора Юрія Кодака (це син письменника Степана Васильченка) величний храм - Церкву-Пам'ятник, а коло неї відкрито український пантеон - православний цвинтар, на котрому, вже значно розширеному, знайшли собі місце вічного спочинку визначні й заслужені особи нашого церковного й національного життя, причому не тільки з-поміж тих, що упокоїлись у США, а й у Канаді та інших країнах світу. Ростуть і збагачуються тут цінний український музей, бібліотека, видавництво з власною друкарнею. Українська православна духовна семінарія Святої Софії, постійно виходить заходами Владики Мстислава місячний журнал "Українське Православне Слово". 5 червня 1990 р. у м. Києві на І соборі УАПЦеркви владику Мстислава обрано Патріархом Київським і всієї України. Святійший завжди дбав і дбає про поєднання українських православних Церков у всьому світі. Не зважаючи на свій поважний вік, не припиняє своєї діяльності - не тільки в церковному, а й світському житті. Візит Святійшого Патріарха Київського і всієї України Мстислава на Україну став великою подією не тільки в релігійному, а й у громадському житті українського суспільства. Помер Патріарх Мстислав у канадському місті Ґрімсбі 11-го червня 1993 р., а похований на кладовищі у Саут-Баунд-Бруку, США біля церкви св. ап. Андрія Первозваного, яка є цетром життя православних українців у дияспорі.
