Якщо тобі нецікаво слухати про Бога, то про що тоді?
Чи важливо говорити іншим людям про свою віру? Чи це не особиста справа кожної людини? Чи варто взагалі слухати, читати про Бога? – у цьому дописі я хочу відповісти на ці запитання.
Ось причини, через які ми повинні слухати, читати, говорити про Господа:
Ісус Христос доручив проповідувати.
«Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь» (Мф. 28:19-20).
Це стосується всіх християн, не лише 12 апостолів чи 70 учнів. Це доручення перебуває поза простором та часом і звернене до всіх, бо «хто має вуха слухати, нехай слухає!» (Мф. 13:9).
Реальна ситуація у світі.
У Біблії написано: «Немає праведного нi одного; немає, хто розумiв би; немає‚ хто шукав би Бога; всi ухилилися з путi, негiднi всi до одного; нема того, хто чинить добро, нема жодного» (Рим. 3:10–12).
Хіба ці слова не є проєкцією сучасного духовного стану не лише окремої людини, а й світу? Звичайно, так. Саме тому ми повинні отримати «духовні ліки», а кращих ліків, ніж Слово Боже, просто не існує.
Поширення правди.
«І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним. Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе. І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися» (Мк. 5:18–20).
Справжня проповідь не буває порожньою. Це завжди наслідок практичного досвіду зустрічі з Христом, з особистих стосунків із Ним.
Наприклад, отримавши зцілення від важкої недуги і бачачи поруч людину з тією ж проблемою, ми обов'язково порадимо їй лікаря, який врятував наше життя.
Отже, про Бога треба слухати, Святе Письмо потрібно вивчати, а дорогу до церкви не треба забувати.
Кажуть, «Я» – остання буква у абетці.
Але це не стосується того, коли говоримо, хто ми для Господа.
Ми, християни, часто у своєму житті посилаємося на Ісуса Христа. Це правильно, це природно, це потрібно.
Із вірою в Господа життя наповнюється справжнім першозначимим сенсом.
Ми рідко вживаємо слово «я», але визначім кілька фраз, які стосуються безпосереднього кожного у житті з Ісусом Христом.
