"Успенська вежа", № 6 (2020)
Текст Тараса Вархоляка
Фото Олега Панаса
Село Ходовичі розкинулось неподалік від берега ріки Стрий на Львівщині. Кажуть, колись це було місце «сходу на віче» людей із довколишніх сіл – звідси й назва. Сьогодні тут «сходяться» 250 дворів – парафія церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Пам’ять про родину Колесс
Про церкву в селі відомо віддавна. Її парохом зокрема був отець Михайло Колесса – батько славетних фольклористів Філарета й Івана Колесс, а також мовознавця Олександра Колесси. Їм завдячуємо збереження, музичною обробкою сотень українських народних пісень. У селі ще з 1970-х років функціонує музей, присвячений цій родині – один із найвідоміших на Стрийщині. Його можна відвідати у нещодавно відремонтованому ходовицькому будинку культури.
До цього часу в Ходовичах збереглася й хата ХІХ сторіччя, яку будували якраз для сім’ї пароха Михайла Колесси. На фото вона зображена станом на 2009 рік. До сьогодні вона відремонтована, а її продовжують використовувати за призначенням – тут мешкає настоятель церкви села Ходовичі – отець Михайло Зубкович із родиною. І розташована вона… на вулиці Колесси.
Трагедія дерев’яної церкви
Історія церкви саме в цьому селі досить складна. Вона в Ходовичах принаймні двічі горіла. Відомо, що першого разу це сталося в кінці 1800-х років. А другого разу дерев’яний храм горів у 1934-му.
«Паламар забув загасити свічку й трапилася велика пожежа, - каже отець Михайло Зубкович, настоятель храму, Стрийський благочинний ПЦУ. – Той же чоловік на згарищі встановив хрест, як своє покаяння за те, що сталося».
З настанням незалежности України у 1996 році на місці храму встановлено скульптуру Богородиці. А 16 жовтня 2011 року її відреставровано й освячено споруджений над нею меморіал, що нагадує усім перехожим про церкву, що згоріла на цьому місці.
«Перед встановленням меморіалу ми провели розкопки в тім місці, де стояла стара дерев’яна церква, - каже отець Михайло. - Бо люди казали, що мав залишитись дзвін. Знайшли ж тільки залишки, краплини від нього – очевидно, розплавився у вогні. Зате побачили фундамент старої церкви, старі цвяхи».
Біля церкви сьогодні є символічна могила борців за незалежність України, неподалік – спільний пам’ятник Тарасові Шевченку й Іванові Франку, а на подвір’ї школи – статуя Ісуса Христа, який у руках тримає розгорнуту книгу з написом «альфа» і «омега».
Новий мурований храм
Насправді – відносно новий. Адже споруджена мурована церква Різдва Пресвятої Богородиці, яку зараз бачите на світлинах, у 1936-му. Роботи виконані за проектом уже покійного на той час славетного українського архітектора Василя Нагірного. Кажуть, він мав стосунок до будівництва кожного четвертого храму в Галичині!
Ця ходовицька церква вистояла Другу світову війну і пережила радянську владу. Ба більше – церква навіть тоді залишалась відкритою для вірян. А в 1970-х було виконано розпис храму, який бачите на фото, і встановлено іконостас. На жаль, достовірних даних про те, хто саме займався цими роботами, не знайдено. Серед великої кількості чудових зображень у храмі настоятель виділяє ікону Богородиці у вівтарі, сам іконостас, а також великий розпис Хрещення України-Руси.
«До речі, я був охрещений у цій церкві, - розповідає отець Михайло. – Народився в іншому селі, але, оскільки храми по Стрийському району в ті часи були закриті, мене привезли на хрестини у Ходовичі. І ось, через багато років, у 2005-му, я був призначений на парафію у те ж село… Провидіння!».
Та це був не єдиний випадок духовного зв’язку отця Зубковича із цим храмом.
Диво «плакучих» ікон
«Якось у нас в церкві була копія ікони Дубенської ікони Божої Матері. Вона відома тим, що мироточить. У той час моя їмость була вагітна, я зранку відвіз її у пологове відділення і повернувся на Службу Божу, - згадує отець Михайло. - І ось під час богослужіння ікони почали мироточити, з внутрішнього боку під склом все стікало! Літургія закінчилася – і все припинилося.
Я ж приїхав до лікарні і дізнався, що якраз під час Служби Божої у мене народився син. Зустрівся з лікарем, він мене вітає, каже: «Не знаю, чи це через те, що ви – священник, але ваш син народився з вагою 5 кілограм». Пологи минули без розривів, хоча моя їмость – маленька й худенька. Я цю подію пов’язую якраз із тим, що під час пологів молився біля ікони Дубенської Божої Матері, а вона – мироточила».
Сучасне життя парафії Різдва Пресвятої Богородиці
Сьогодні серед головних цінностей церкви – мощі святої Варвари і часточка взуття святого Спиридона Тримифунтського.
Як всередині церкви, так і ззовні виконано чимало реставраційних робіт. Храм має зовнішнє освітлення, а в 2015-2016 роках відновлено перекриття церкви.
«З куполів тоді зняли старі хрести, - пригадує отець Михайло. - У них побачили отвори від куль з часів війни. Вирішили встановити нові хрести замість старих. Але я відвіз їх до реставраторів, хотів більше дізнатися. З’ясувалося, що хрестам 130-150 років! Тобто вони були з тієї давньої церкви, яка згоріла. А оскільки матеріал виявився дуже міцний, то після ремонту даху хрести реставрували і… знову встановили на куполах».
Всередині храму підлогу застелено плиткою, а під нею встановлено опалення. Якраз наступної зими систему збираються запустити.
Також ця парафія однією з перших на Львівщині ще з десяток років тому впровадила Інтернет-трансляцію богослужінь. За нею можна стежити і сьогодні під час карантину. Притім камера у храмі Різдва Пресвятої Богородиці знімає цілодобово, тож можна спостерігати і за світанками, і заходом сонця у приміщенні церкви.
