Бог дав нам музику, щоб ми, насамперед,
підіймалися нею вгору (Ф. Ніцше)
Висока місія мистецтва полягає в тому, щоб вести людей до Бога. Адже ж справжнє мистецтво – це творчий дух, а дух творчості – це Святий Дух. Слід зазначити, що з усіх видів мистецтва – літератури, образотворчого мистецтва, архітектури, скульптури, хореографії, театру, кіно – музика є найближче до чуттєвої сфери людини, бо в ній відсутній візуальний чинник. Музика впливає на формування світогляду, морально-етичних та естетичних принципів як окремої людини, так і суспільства загалом. Вона йде від серця й апелює до серця, викликаючи відповідні образно-емоційні асоціації у слухача. Цю думку підтверджує відомий вислів, що музика починається там, де закінчуються слова, оскільки вона здатна відтворити і передати високі почуття набагато глибше і сильніше за будь-яке слово.
Про могутній позитивний вплив музики читаємо у Святому Письмі. Коли дух злоби і відчаю нападав на іудейського царя Саула, то він просив Давида грати йому на арфі. Ніжні мелодії заспокоювали Саула, і тоді злий дух відступав від нього. Урочиста сакральна музика (релігійні гимни) змушувала вірних забувати щоденні клопоти, відриватися від землі, підноситися думками у безмежний і вічний світ.
Космологічне трактування музики як частини Всесвіту виникло ще у древніх культурах Месопотамії (Асирія і Вавилон), Єгипту, Греції і Китаю. Античний світ підхопив і розвинув це вчення. Зокрема, Піфагор в VI ст. до н. е. та його послідовники вважали, що музика відтворює космічний порядок, який є в природі та в житті людини. А власне завданням мистецтва є відкривати справжнє єство людини, хвилювати душу, дану Богом. Душа, резонуючи з Універсумом, оновлює, живить, розкриває людині ту висоту почуттів і духу, яка здатна змінити свідомість, волю і навіть її поведінку. Вібруючи в унісон зі вселенськими ритмами гармонії, мистецтво, а особливо музика, залишає в душі людини свій живильний Божественний відблиск.
Магічна функція музики пояснюється її здатністю спричиняти (інколи навіть незалежно від волі та свідомого бажання людини) певні психічні стани: зосередженості, активності, збудження, чи в'ялості, тривоги тощо. Такий вплив на підсвідомість людини психологи визначають як сугестію (від лат. suggestio - навіювання). Тому магічну функцію музики можна назвати також сугестивною.
О, Музика! Яке це справжнє диво!
Вона підносить в сині небеса.
Ти невагомий і летиш щасливо,
А навкруги – простори і краса.
Сугестивна дія музики була незрозумілою для наших далеких предків (відверто кажучи, сучасна наука просунулася недалеко вперед у з’ясуванні цього феномену). Тому і сама музика сприймалася ними як таємнича природна сила. Відлуння магічних замовлянь звучать у колядках, щедрівках, веснянках, купальських піснях, поховальних плачах, дитячих співомовках.
Навіть зовсім далека від обрядів чи культових ритуалів концертна музика має загадкову властивість впливати на настрій слухачів, сповнювати їх енергією. Тому процес творчості, художнє натхнення, яке йде, за свідченнями самих митців, не інакше як «згори», а також постать митця і досі оточені атмосферою незвичайності і навіть таємничості.
Сугестивна сила музичного мистецтва яскраво виявляється в тих випадках, коли воно охоплює великі маси народу. Це трапляється під час різних культових обрядів (вигуки молитов і благань у стародавніх культах, ревний спів гимнів і псалмів у християнській обрядовості, натхненне виконання улюблених пісень на співочих святах у країнах Прибалтики), а також тоді, коли багато людей слухає музику.
Необхідно відзначити, що музичні звуки мають магічний вплив не тільки на людину, але і на тваринний і рослинний світ. Доречно тут навести цікаві спостереження В. Шекспіра: «Коли несеться дико в степах лихий табун молодих коней – вони шалено скачуть, ревуть та іржуть, бо грає в них гаряча кров. Але варто їм почути звуки музики – як вкопані стануть і здичавілий погляд під силою чарівної мелодії у смиренність та лагідність перейде». Німецькі дослідники провели експеримент з рослинами і одержали несподіваний результат: квіти відхилилися від голосних звуків рок-музики і, навпаки, прихилилися до класичної музики.
Різні види мистецтва сприяють об’єднанню людей, тому що вони з часу свого виникнення є колективною справою і залишаються такою донині. Особливо це стосується музики. Її соціально-організаційну функцію закладено в самій природі колективного первісного музикування.
Є досить обґрунтоване припущення музикознавця С. Скребкова, що музична мова веде свій початок від колективного унісонного співу. Злагоджене звучання людських голосів, що виконували одну інтонаційну фразу, стало «вихідним пунктом» усього подальшого розвитку музичного мистецтва. Цей початковий колективний унісон був неначе переведеним у звуки почуттям єдності роду, громади. Сольний спів та інструментальна музика виникли пізніше.
Об’єднавча сила колективного музикування проявляється у своєрідності та самому духові народних пісень і танців. Спів релігійних гимнів, патріотичних пісень об'єднував людей спільним почуттям, настроєм, думкою, утверджував віру у правдивість їхніх ідеалів та діянь. Отже, соціально-організуюча роль музики виявляється в масових піснях, національних, державних, релігійних, партійних гимнах, у похідних і урочистих маршах, народних піснях. Мабуть, усім відоме почуття духовної спільності, що виникає під час хорового співу чи ансамблевої гри. Ця об'єднуюча функція колективного музикування має велике значення для привернення дітей та юнацтва до художньої культури, до музичного мистецтва.
Газета "Успенська вежа", № 10 (2016)
