Оксана Захарчук
Ім’я Богдана Весоловського (1915–1971) – українського композитора, який працював у сфері української естрадної музики, було добре відоме у світі. Його твори – пісні в ритмі вальсу, танго чи фокстроту – ставали танцювальними шлягерами. Вони звучали на найпрестижніших сценах світу в США, Аргентині, Австралії та багатьох країнах Європи у виконанні наших славних співаків – маестро Володимира Луціва, Василя Тисяка, солістів «Метрополітен-Опера» в Нью-Йорку Іванки Мигаль і Андрія Добрянського. Весоловського називали королем української танцювальної музики. Він був чи не єдиним українським композитором, який записав понад 20 альбомів власних творів. Його популярні танго співали і в Україні, але прізвище автора через відомі політичні обставини не називалося, оскільки на творчість Весоловського було накладено «табу».
Богдан Весоловський народився 30 травня 1915 р. у Відні, куди емігрувала сім’я, рятуючись від російської окупації. Через три роки вони повертаються до рідного Стрия на Львівщину. Батько працював міським суддею, мати, родичка Соломії Крушельницької, мала надзвичайну вроду і керувала «Союзом Українок» у Стрию. Вже в п’ятилітньому віці Богдан стає учасником танцювального колективу славного Василя Авраменка. Згодом – навчання в гімназії, яку свого часу закінчили Степан Бандера, Олександр і Філарет Колесси, а також багато інших видатних особистостей.
Богдан брав активну участь у «Пласті». Його пластунське ім’я було Боцян. Поряд з тим, у нього був псевдонім Бонді, яким він підписувався і дуже любив.
Систематичну музичну освіту Богдан одержав у Стрийській філії Львівського Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка. В цей час з’являється його перший твір – музика до уривку з поеми Тараса Шевченка «Перебендя» («Вітер віє»). Майбутньому композитору було 16 років.
Восени 1933 р. він став студентом юридичного факультету Львівського університету і паралельно продовжував навчання у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка (в класі фортепіано Романа Савицького). Окрім того, Богдан виступає у складі капели Яблонського (відома як «Ябцьо-джаз») в ролі піаніста, акордеоніста і композитора. Власне, відсутність української естрадної музики спонукала Весоловського заповнити цю прогалину української музики. Танго «Ти і твої чорні очі» стало початком для молодого композитора. А танго «Прийде ще час» принесло автору велику популярність.
Коли у 1938-му р. утворилась Карпатська Україна, Богдан вирушає туди на допомогу молодій Українській державі. Із втратою незалежності (березень 1939-го) залишатися у Хусті було небезпечно, і він опиняється у Відні. Тут Богдан навчається в одному із найпрестижніших дипломатичних навчальних закладів Європи – Консульській академії і стає членом Українського студентського товариства «Січ», а з 1940-го – його керівником.
В 1941 році Богдан одружується зі своєю троюрідною сестрою Оленою. Жити у Відні було непросто. Музика була єдиним джерелом заробляння грошей – грав на фортепіано та акордеоні у клубі, а також був редактором «Українського музичного видавництва» Бориса Тищенка. Згодом (квітень 1945), втікаючи від комуністів, сім’я Весоловських оселилася у Верхній Австрії (м. Шердінг в американській зоні), а пізніше був табір для переміщених осіб в Лінці та Гамбургу, і нарешті в лютому 1949 р. за допомогою Рятувальної служби ООН вони емігрували до Канади.
Мешкаючи в Канаді (Сотбурн, Торонто, Монреаль), тобто у вимушеній еміграції, Весоловський мислив себе тільки у духовному контексті України і працював для неї. За час перебування Весоловського на посаді керівника української секції канадської радіокомпанії Сі-Бі-Сі її мовлення розширилось з 14 до 60 годин на тиждень. Богдан жив Україною щодня, був добре обізнаний з усіма подіями, що там відбувалися. Крім того, слухачі з України писали листи на студію і з ними був постійний контакт.
Весоловський мав змогу читати українські часописи і знайомитися із сучасною українською поезією. Особливо йому припала до душі лірика Володимира Сосюри, на поезію якого він написав приблизно 20 романсів. Крім того, у нього є солоспіви на слова М. Рильського, П. Тичини, В. Симоненка, О. Олеся, О. Слісаренка, Т. Осьмачки, Ганни Чубач, П. Воронька та багатьох інших поетів. Необхідно відзначити, що за тематикою пісні Весоловського – любовна лірика. Щира, безпосередня, наспівна, задушевна мелодика вдало відтворює різні стани людської душі. А більшість пісень композитора у характерних для нього танцювальних ритмах на власні тексти є, по-суті, коротенькі історії зі сфери любовних взаємовідносин людей.
Пісенна спадщина Весоловського охоплює понад 100 композицій, 60 з яких, тобто значну частину свого творчого доробку в галузі легкого розважального жанру, композитор зафіксував у звукозаписах. Слід зауважити, що інструментальні твори Весоловського (польки, танго, фокстроти) також відзначаються мелодійністю, простотою викладу, легкі та доступні для сприйняття. Власне, ці типові риси музики Весоловського забезпечили їй широке визнання, любов і популярність серед слухачів та виконавців.
Однією з перших виконавиць пісень Веселовського була Ірена Яросевич – солістка «Ябцьо-джазу» і перше його кохання. Цікаво, що через 30 років розлуки вони зустрінуться, і Рената Андерс (сценічне ім’я Рената Богданська) запише пісні композитора, які принесуть їй на Заході славу визначної української співачки.
Відродження імені Богдан Весоловського в Україні розпочалося в другій половині 80-х років ХХ ст., коли на одному з концертів гурту «Львівське ретро» вперше було названо автора пісень, що виконувалися. Художнім керівником цього гурту був музикознавець Олександр Зелінський, який також відредагував і видав перше повне видання творів композитора. Велика заслуга в популяризації творчої спадщини Весоловського належить львівському співаку Оресту Цимбалі, який не тільки сам виконує його твори, але брав активну участь в організації І Міжнародного фестивалю української ретро-музики ім. Б. Весоловського весною 2015 року. Головою журі фестивалю був відомий співак-бандурист з Лондона Володимир Луців. Суттєвий внесок у збереження пам’яті про композитора зробив відомий дипломат Ігор Осташ, якого надихнув на написання книги син Весоловського – Остап (Осташ І. Бонді, або повернення Богдана Весоловського. – Київ: Дуліби, 2013. – 328с.).
Богдан Весоловський повернувся в Україну і не лише своєю творчістю. Згідно з заповітом дружина композитора Олена виконала бажання Богдана і перепоховала його в Стрию в родинному гробівці. Похорон був дуже велелюдним і засвідчив, що Богдан Весоловський належить Україні.
Газета "Успенська вежа" № 2 (2016)
